ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановить
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    Іван Чендей
    (1922 р. нар.)

    Першим літературним учителем Івана Чендея була народна творчість — казка,
    легенда, пісня-коломийка. Їх він чув від матері, потім вичитував у журналі «Наш
    рідний край». Були ще різдвяні вертепи з колядками-лицедіями, народні весняні
    забави, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля... Все
    це збагачувало уяву, захоплювало, вражало...
    На час визволення Закарпаття 1944p. від фашистів Іван Чендей був учасником
    літературного збірника хустських гімназистів. Головною школою для майбутнього
    письменника стала праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до редакції
    якої він прийшов у березні 1945p.
    Іван Сенченко
    (12 лютого 1901 — 9 листопада 1975)

    Поруч із Юрієм Яновським найміцніший (хоч і протилежний йому стилем) белетрист
    молодшої, другої по революції, генерації, яка родилась уже в 20 столітті і
    виявила себе тільки в другій половині 1920-х років. Закоханий (хоч анітрохи не
    засліплений своєю любов'ю) спостерігач сучасного йому життя і людини, Сенченко
    створив собі власне стильове обличчя, поєднуючи зрілий реалізм із романтизмом,
    ліричний струмінь із сатирою і гумором.
    Іван Сенченко родився 1901 року в селі Натальївка (Шахівка) біля Червонограда на
    Полтавщині. Його батько Юхим, деклясований через малоземелля селянин, був
    однаково і людиною села, і людиною міста, працюючи в Червонограді чорноробочим,
    садівником, білетером кінотеатру, церковним регентом тощо. Іван Сенченко
    Іван Сенченко
    (12 лютого 1901 — 9 листопада 1975)

    Поруч із Юрієм Яновським найміцніший (хоч і протилежний йому стилем) белетрист
    молодшої, другої по революції, генерації, яка родилась уже в 20 столітті і
    виявила себе тільки в другій половині 1920-х років. Закоханий (хоч анітрохи не
    засліплений своєю любов'ю) спостерігач сучасного йому життя і людини, Сенченко
    створив собі власне стильове обличчя, поєднуючи зрілий реалізм із романтизмом,
    ліричний струмінь із сатирою і гумором.
    Іван Сенченко родився 1901 року в селі Натальївка (Шахівка) біля Червонограда на
    Полтавщині. Його батько Юхим, деклясований через малоземелля селянин, був
    однаково і людиною села, і людиною міста, працюючи в Червонограді чорноробочим,
    садівником, білетером кінотеатру, церковним регентом тощо. Іван Сенченко
    ІВАН КОЧЕРГА
    (1881 — 1952)

    Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881р. в містечку Носівка на
    Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише
    1891p. їхня родина оселяється на постійне проживання в Чернігові, де 1899р. він
    закінчує гімназію. Відтак їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті.
    По закінченні університетських студій в 1903р. повертається до Чернігова і стає
    на службу чиновником у контрольній палаті. З 1904р виступає з театральними
    рецензіями на сторінках чернігівських газет.
    1910р. пише першу п'єсу (російською мовою) «Пісня в келиху» (вперше поставлена в
    Харківському Народному театрі лише 1926р. в перекладі П. Тичини під назвою
    «Легенда про пісню», п'єса успіху не мала).
    Нова п'єса — «Дівчина з мишкою» (рос. мовою, 1913) мала помітний, хоч і
    скандальний успіх.
    ІВАН КОЧЕРГА
    (1881 — 1952)

    Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881р. в містечку Носівка на
    Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише
    1891p. їхня родина оселяється на постійне проживання в Чернігові, де 1899р. він
    закінчує гімназію. Відтак їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті.
    По закінченні університетських студій в 1903р. повертається до Чернігова і стає
    на службу чиновником у контрольній палаті. З 1904р виступає з театральними
    рецензіями на сторінках чернігівських газет.
    1910р. пише першу п'єсу (російською мовою) «Пісня в келиху» (вперше поставлена в
    Харківському Народному театрі лише 1926р. в перекладі П. Тичини під назвою
    «Легенда про пісню», п'єса успіху не мала).
    Нова п'єса — «Дівчина з мишкою» (рос. мовою, 1913) мала помітний, хоч і
    скандальний успіх.